Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 910/1602/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Кривда Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 910/1602/16 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"до публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс"простягнення 3 959 298, 77 грн.,за участю представників

позивача: Бруля А.С.,

відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс" про стягнення 3 959 298, 77 грн. заборгованості, а саме: 2 116 026, 43 грн. основного боргу, 1 685 962, 60 грн. інфляційних втрат та 157 309, 74 грн. 3% річних за договором № 10сб/02-106 поставки метанолу технічного від 28.12.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2016 провадження у справі № 910/1602/16 зупинено на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення пов'язаної з нею справи № 913/473/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс" до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про визнання недійсним договору № 10сб/02-106 від 28.12.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі скасовано, а матеріали справи № 910/1602/16 передано до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

До початку розгляду касаційної скарги 18.07.2016 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному. Заслухавши представника позивача, який заперечує проти задоволення вказаного клопотання, враховуючи відсутність доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, та беручи до уваги, що ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2016 про прийняття касаційної скарги до провадження явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Зупиняючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що договором на поставку продукції № 10сб/02-106 встановлюються права та обов'язки сторін, а тому вирішення питання про їх наявність та виконання сторонами можливе лише після прийняття рішення у справі № 913/473/16 господарського суду Луганської області, де предметом спору є оскарження даного договору, а його правомірність може вплинути на кінцевий результат розгляду справи № 910/1602/16 та має суттєве значення для встановлення наявності заборгованості та її розміру.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та направляючи матеріали справи № 910/1602/16 до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд може зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи іншим судом. При цьому, об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у неможливості суду під час провадження у цій справі встановити певні обставини, факти, які мають суттєве значення для вирішення спору у даній справі та встановлюються судом у іншій справі. Подання позову про визнання договору № 10сб/02-106 недійсним не перешкоджає продовженню розгляду судом справи № 910/1602/16, а у разі, якщо суд під час розгляду даної справи про стягнення боргу за договором дійде висновку, що цей договір суперечить законодавству, він не позбавлений права самостійно визнати такий договір недійсним та відповідно відмовити у позові про стягнення боргу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що презумпція правомірності правочину може бути спростована нормою закону, яка містить відповідну заборону, а у випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Так, зокрема, згідно з п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині, пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому застосування даної статті господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що розгляд господарським судом Луганської області справи про визнання договору № 10сб/02-106 недійсним не перешкоджає продовженню розгляду судом справи № 910/1602/16, а у разі, якщо суд під час розгляду даної справи про стягнення боргу за договором дійде висновку, що цей договір суперечить законодавству, він не позбавлений права самостійно визнати такий договір недійсним та відповідно відмовити у позові про стягнення боргу

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України окрім взаємопов'язаності справ необхідною умовою для зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі № 910/1602/16 до вирішення справи № 913/473/16.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у даній справі.

Посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд безпідставно визнав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.04.2016 відхиляються колегією суддів касаційної інстанції з огляду на те, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, а оцінка доказів поважності причин пропуску строку є суб'єктивним правом суду та здійснюється у сукупності з урахуванням усіх обставин справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Борденюк Є.М.

Кривда Д.С.